LU konference
Bēgļu uzņemšana Eiropā: no “krīzes” līdz solidaritātei
Saskaņā ar UNHCR datiem, pēc Krievijas pilna mēroga iebrukuma Ukrainā 2022. gada 24. februārī bēgļu gaitās devās 6,9 miljoni cilvēku. Daudzi no viņiem meklēja patvērumu Centrālajā un Austrumeiropā (CAE), tostarp Polijā, Čehijā, Ungārijā un Latvijā, kā arī citās Eiropas valstīs. Plašais atbalsts un īpaši siltā ukraiņu uzņemšana CAE reģionā izteikti kontrastēja ar negatīvo attieksmi pret imigrāciju, kas bija vērojama 2015./2016. gada bēgļu un migrācijas krīzes laikā Eiropā. Tomēr joprojām trūkst izpratnes par to, kāpēc tieši ukraiņu bēgļi Eiropā ir saņēmuši pozitīvāku attieksmi nekā citas biežāk sastopamās bēgļu grupas un ko mēs kā pētnieki no tā varam mācīties par attieksmi pret migrantiem kopumā?
Daudzi šīs atšķirības skaidro vienkārši kā priekšrokas došanu migrantiem ar līdzīgu kultūru un reliģisko piederību, jo šādi iebraucēji retāk tiek uztverti kā apdraudējums. WICE projekta centrālais arguments ir, ka šis skaidrojums ir nepietiekams un ka daudzi faktori - piemēram, ideoloģiskie, vēsturiskie un ģeopolitiskie aspekti - līdz šim nav bijuši pietiekami izpētīti. Projekta mērķis ir iziet ārpus ierasto diskusiju par rasismu un ksenofobiju robežām un, izmantojot unikālos vēsturiskos apstākļus, sniegt daudz plašāku skatījumu uz to, kā veidojas attieksmes pret iebraucējiem.
Līdz šim attieksme pret migrantiem bieži ir analizēta kā viendabīga un noturīga pret pārmaiņām. Iedziļināšanās šo attieksmju daudzveidībā, ņemot vērā gan konkrētu migrantu raksturojumu, gan uzņemošās sabiedrību īpatnības, sniegs niansētāku izpratni par migrantu uzņemšanu dažādos kontekstos. Sagaidāms, ka šāda pieeja parādīs, ka attieksmes ir nosacītas un veidojas sarežģītu pārnacionālu un starpgrupu attiecību, dominējošo naratīvu par grupu identitāti, kā arī normu un stereotipu ietekmē, kas saistīti ar šīm grupām.
Kā mēs pētām šos jautājumus?
Šo sarežģīto jautājumu pilnvērtīga izzināšana prasa gan starpdisciplināru pieeju, gan dažādu metodoloģiju pielietojumu. WICE pētījums balstīts uz četru valstu - Polijas, Latvijas, Ungārijas un Itālijas - gadījumu izpēti. Valstu atšķirīgās vēsturiskās saiknes ar Ukrainu un dažādās politiskās nostājas attiecībā uz karu, sniegs dziļāku izpratni par naratīvu veidošanos, apstākļiem, kas aktualizē noteiktus argumentus, un šo naratīvu saistību ar valdības pozīcijām. Pētījumā izmantots jaukto metožu dizains, ietverot mediju un politiskās komunikācijas naratīvu analīzi, padziļinātās intervijas, fokusa grupas un divas plaša mēroga aptaujas ar eksperimentāliem elementiem.
Kāpēc šis projekts ir nozīmīgs?
Projekta galvenais mērķis ir mainīt veidu, kā mēs domājam par ksenofobiju un faktoriem, kurus saistām ar attieksmi pret migrantiem. Papildus akadēmiskajiem rezultātiem - piemēram, dalībai starptautiskās konferencēs, semināru un darbnīcu organizēšanai, kā arī recenzētu zinātnisko rakstu un pētniecisko ziņojumu publicēšanai – mūsu mērķis ir iesaistīt sabiedrību kā būtisku migrantu uzņemšanas konteksta sastāvdaļu. Tas ietver pētījuma rezultātu atvērtu publicēšanu, praktisku ieteikumu un rekomendāciju sniegšanu, kā arī dialoga veicināšanu ar vietējiem un starptautiskiem aktoriem un kopienām gan gadījumu izpētes valstīs, gan visā Eiropā.
Sekojiet projekta jaunumiem:
Mastodon: @wice_project@mastodon.social
BlueSky: @wice-project.bsky.social
Facebook: WICE - ERC Research Project
Refugee Reception in Europe: from “crisis” to solidarity
Following Russia’s full-scale invasion of Ukraine on 24 February 2022, 6.9 million people were displaced, according to the UNHCR. Many sought refuge in Central and Eastern Europe (CEE), including Poland, the Czech Republic, Hungary, and Latvia, as well as other European countries. In contrast to the negative attitudes towards immigration observed during the 2015/2016 refugee and immigration crisis in Europe, the widespread support and notably warm reception of Ukrainians was remarkable. It is now well established that Ukrainians were received much more positively than other commonly encountered refugee groups in Europe. What is still very much a gap in knowledge is – why? And what can we learn from it as researchers regarding attitudes towards migrants in general?
Many see these differences simply as an expression of people’s preferences for migrants of the same ethnicity and Christian religion, which makes them less of a perceived threat. WICE's core argument is that there is much more to the story, and that many factors such as ideological, historical, and geopolitical aspects have remained understudied. Our goal is to go beyond the established debate on racism and xenophobia, and by using the unique historical conditions show a much broader and more complex picture on how attitudes towards migrants form.
To date, attitudes towards migrants are frequently analyzed as uniform and resistant to change. Examining the diversity of these attitudes—considering both the characteristics of specific migrants and the receiving populations—can introduce greater nuance into discussions of migrant reception in specific contexts. This approach is expected to demonstrate that attitudes towards migrants are conditional, shaped by complex sub-national inter-group relations, prevailing narratives about group identity, and adherence to norms and stereotypes associated with these groups.
How We Study These Questions?
Addressing these complex issues requires both an interdisciplinary approach and a multi-methodological perspective. This study employs case studies of four countries—Poland, Latvia, Hungary, and Italy. The selection of countries with varying historical ties to Ukraine and differing political stances on the conflict offers deeper insights into the formation of narratives, the circumstances that foreground particular arguments, and the relationship between these narratives and governmental positions. The research utilizes a mixed-methods design, incorporating narrative analysis of media and political communication, in-depth interviews, focus groups, and two large-scale surveys with experimental components.
Why This Project Matters?
The ultimate goal of the project is to change the way we think about xenophobia and the factors we associate with attitudes towards migrants. In addition to academic outputs—such as participation in international conferences, organization of seminars and workshops, and publication of peer-reviewed articles and synthesis reports—the project is committed to engaging society as an essential component of the reception context. This includes disseminating research findings, offering practical guidance and support, and facilitating dialogue with local and international stakeholders, as well as communities in the case study countries and across Europe.
Accoglienza dei rifugiati in Europa: dalle “crisi” alla solidarietà
A seguito dell’invasione su larga scala dell’Ucraina da parte della Russia, avvenuta il 24 febbraio 2022, 6,9 milioni di persone sono state costrette a lasciare il proprio paese, secondo i dati dell’UNHCR. Molte di esse hanno cercato rifugio nei paesi dell’Europa centrale e orientale, tra cui Polonia, Repubblica Ceca, Ungheria e Lettonia, oltre che in altri paesi europei. In netto contrasto con gli atteggiamenti negativi nei confronti dell’immigrazione osservati durante la crisi dei rifugiati del 2015/2016, il sostegno diffuso e l’accoglienza ai rifugiati ucraini sono stati notevoli. È ampiamente riconosciuto che gli ucraini siano stati accolti in modo molto più positivo rispetto ad altri gruppi di rifugiati comunemente presenti in Europa. Quello che rimane ancora poco compreso è il perché. E cosa possiamo imparare, come ricercatori, da questa esperienza per comprendere più in generale gli atteggiamenti verso i migranti?
Molti interpretano queste differenze come una semplice espressione della preferenza per migranti percepiti come etnicamente simili e appartenenti alla stessa religione cristiana, e dunque considerati meno minacciosi. L’argomentazione centrale del progetto WICE è che questa spiegazione sia riduttiva e che numerosi fattori (ideologici, storici e geopolitici) siano rimasti ampiamente sotto studiati. L’obiettivo è andare oltre il dibattito consolidato su razzismo e xenofobia e, sfruttando le condizioni storiche eccezionali del contesto attuale, offrire un quadro molto più ampio e complesso dei processi attraverso cui si formano gli atteggiamenti nei confronti dei migranti.
Ad oggi, gli atteggiamenti verso i migranti vengono spesso analizzati come uniformi e resistenti al cambiamento. Esaminare la diversità di tali atteggiamenti — tenendo conto sia delle caratteristiche dei migranti sia di quelle delle popolazioni di accoglienza — consente di introdurre maggiori sfumature nelle discussioni sull’accoglienza in contesti specifici. Questo approccio mira a dimostrare che gli atteggiamenti verso i migranti sono condizionali, plasmati da complesse relazioni intergruppo a livello subnazionale, da narrazioni prevalenti sull’identità dei gruppi e dall’adesione a norme e stereotipi associati a tali gruppi.
Come studiamo queste questioni
Affrontare questioni di tale complessità richiede un approccio interdisciplinare e una prospettiva multi-metodologica. Il progetto adotta studi di caso in quattro paesi — Polonia, Lettonia, Ungheria e Italia. La selezione di paesi con diversi legami storici con l’Ucraina e differenti posizioni politiche rispetto al conflitto consente di approfondire la formazione delle narrazioni, le condizioni che rendono salienti determinati argomenti e il rapporto tra tali narrazioni e le posizioni governative. La ricerca utilizza un disegno di metodi misti, che combina analisi narrativa dei media e della comunicazione politica, interviste in profondità, gruppi di discussione con esperti e due sondaggi rappresentativi su larga scala con componenti sperimentali.
Perché questo progetto è importante
L’obiettivo del progetto è contribuire a cambiare il modo in cui pensiamo alla xenofobia e ai fattori comunemente associati agli atteggiamenti verso i migranti. Oltre ai risultati accademici — quali la partecipazione a conferenze internazionali, l’organizzazione di seminari e workshop, e la pubblicazione di articoli peer-reviewed e reports— il progetto attribuisce un ruolo centrale al coinvolgimento della società come componente essenziale del contesto di accoglienza. Ciò include la diffusione dei risultati della ricerca, l’offerta di orientamenti e strumenti pratici, nonché la promozione del dialogo con degli esperti locali e internazionali e con le comunità dei paesi oggetto di studio e dell’Europa nel suo complesso.
Menekültek fogadtatása Európában: „válságtól” szolidaritásig
Az ENSZ Menekültügyi Főbiztosságának (UNHCR) adatai szerint Oroszország 2022. február 24-én indított, teljes körű ukrajnai invázióját követően mintegy 6,9 millió ember kényszerült lakóhelye elhagyására. Közülük sokan Közép- és Kelet-Európában (KKE) kerestek menedéket, többek között Lengyelországban, Csehországban, Magyarországon és Lettországban. A 2015–2016-os európai menekült- és migrációs válság idején tapasztalt, bevándorlással szembeni elutasító attitűdökkel szemben az ukrán menekültek fogadtatása a meglepően pozitív és kifejezetten támogató volt. Mára széles körben elfogadott tény, hogy az ukránok kedvezőbb fogadtatásban részesültek, mint sok más, Európába érkező menekültcsoport. Az azonban továbbra is kérdés, hogy mi okozhatja ezt a különbséget és, hogy milyen tanulságokat vonhatunk le belőle a bevándorlókkal és menekültekkel kapcsolatos attitűdökről általában.
Elterjedt magyarázat a fogadtatásbeli különbségekre, hogy az emberek egyszerűen előnyben részesítik a velük azonos etnikai háttérű és vallású – esetünkben keresztény – bevándorlókat és menekülteket, akiket ezen tulajdonságaik miatt kevésbé érzékelnek fenyegetésként. A WICE projekt fő állítása azonban az, hogy ez egy ennél jóval összetettebb jelenség, amely vizsgálatában számos ideológiai, történelmi és geopolitikai tényező eddig nem kapott kellő figyelmet. Célunk meghaladni a rasszizmusról és idegengyűlöletről szóló hagyományos vitákat, és az egyedülálló történelmi körülmények elemzésével átfogóbb és komplexebb képet adni arról, miként alakulnak ki a bevándorlókkal és menekültekkel kapcsolatos attitűdök.
A bevándorlókkal és menekültekkel kapcsolatos attitűdöket az eddigi kutatások általában egységesnek és rugalmatlannak tekintették. Az eltérő attitűdök vizsgálata azonban – amely egyránt figyelembe veszi az érkező bevándorló- és menekültcsoportok és a fogadó közösség sajátosságait – árnyalhatja a fogadtatásról alkotott képet. Megközelítésünkkel arra kívánunk rámutatni, hogy a bevándorlókkal és menekültekkel kapcsolatos attitűdök feltételesek. Így tehát számos tényező, például a fogadó országon belüli csoportközi viszonyok, a csoportidentitásról szóló narratívák, valamint a csoportnormák és sztereotípiák is hatással lehetnek a bevándorlókkal és menekültekkel kapcsolatos attitűdökre.
Hogyan vizsgáljuk ezeket a kérdéseket?
Egy ilyen komplex jelenség vizsgálata tudományterületeken átívelő megközelítést és összetett kutatási stratégiát igényel. Kutatásunkban négy országról készítünk esettanulmányt – Lengyelországról, Lettországról, Magyarországról és Olaszországról. A négy kiválasztott ország mindegyikének eltérő közös múltja van Ukrajnával, és eltérő politikai álláspontot képviselnek a jelenlegi orosz-ukrán konfliktusban is. Ennek köszönhetően mélyebb betekintést nyerhetünk a narratívák kialakulásába, az egyes érvek előtérbe kerülésének körülményeibe, valamint a narratívák és a kormányzati álláspontok kapcsolatába. A kutatásban kevert módszertant alkalmazunk – ez magában foglalja a médiában és politikai kommunikációban megjelenő narratívák elemzését, mélyinterjúkat, fókuszcsoportos beszélgetéseket, valamint két nagymintás, kísérleti elemeket is tartalmazó kérdőíves felmérést.
Miért fontos ez a kutatás?
A projekt legfőbb célja átformálni azt, ahogyan a xenofóbiáról, illetve a bevándorlókkal és menekültekkel kapcsolatos attitűdöket meghatározó tényezőkről gondolkodunk. Az akadémiai hozzájárulások mellett – ide tartozik például a nemzetközi konferenciákon való részvétel, szemináriumok és workshopok szervezése, valamint a tudományos folyóiratcikkek és kutatási jelentések publikálása – a projekt kiemelt feladatának tekinti a társadalom aktív bevonását is, mivel a bevándorlók és menekültek fogadtatásának módját alapvetően a társadalmi környezet és a közösségek hozzáállása határozza meg. Ennek keretében a kutatási eredmények széles körű megosztására, gyakorlati tanácsadásra és támogatásra, valamint a helyi és nemzetközi érintettekkel, továbbá az esettanulmány-országok és Európa közösségeivel folytatott párbeszéd elősegítésére törekszik.
Przyjmowanie uchodźców w Europie: od “kryzysu” do solidarności
W następstwie pełnoskalowej inwazji Rosji na Ukrainę z dnia 24 lutego 2022 roku, 6,9 miliona osób zostało zmuszonych do opuszczenia swoich domów, według danych UNHCR. Wielu z nich szukało schronienia w Europie Środkowo-Wschodniej (EŚW), w tym w Polsce, Czechach, na Węgrzech i Łotwie, a także w innych krajach europejskich. W wyraźnym kontraście do negatywnych postaw wobec imigracji obserwowanych podczas kryzysu uchodźczego i migracyjnego w Europie w latach 2015–2016, szerokie poparcie społeczne oraz wyjątkowo ciepłe przyjęcie uchodźców z Ukrainy były zjawiskiem niezwykłym. Obecnie jest powszechnie uznawane, że Ukraińcy byli przyjmowani znacznie bardziej pozytywnie niż inne grupy uchodźców spotykane w Europie. Nadal jednak pozostaje istotna luka badawcza: dlaczego tak się stało? I czego jako badacze możemy się z tego nauczyć w odniesieniu do postaw wobec migrantów w ogóle?
Wielu obserwatorów interpretuje te różnice jako prosty wyraz preferencji wobec migrantów postrzeganych jako etnicznie podobni i należących do tej samej religii chrześcijańskiej, a zatem uznawanych za mniej zagrażających. Główna teza projektu WICE zakłada jednak, że taka interpretacja jest niewystarczająca, a liczne czynniki — ideologiczne, historyczne i geopolityczne — pozostają w dużej mierze niedostatecznie zbadane. Celem projektu jest wyjście poza utrwaloną debatę na temat rasizmu i ksenofobii oraz, wykorzystując wyjątkowe uwarunkowania historyczne, ukazanie znacznie szerszego i bardziej złożonego obrazu procesów kształtowania się postaw wobec migrantów.
Dotychczas postawy wobec migrantów były często analizowane jako jednorodne i odporne na zmiany. Analiza zróżnicowania tych postaw — uwzględniająca zarówno cechy poszczególnych migrantów, jak i społeczeństw przyjmujących — pozwala wprowadzić większą subtelność do dyskusji na temat przyjmowania migrantów w konkretnych kontekstach. Takie podejście ma na celu wykazanie, że postawy wobec migrantów są uwarunkowane, kształtowane przez złożone relacje międzygrupowe na poziomie subnarodowym, dominujące narracje dotyczące tożsamości grupowej oraz przywiązanie do norm i stereotypów związanych z tymi grupami.
Jak badamy te zagadnienia
Analiza tak złożonych problemów wymaga zarówno podejścia interdyscyplinarnego, jak i perspektywy wielometodologicznej. Projekt opiera się na studiach przypadku czterech krajów — Polski, Łotwy, Węgier i Włoch. Dobór państw o odmiennych powiązaniach historycznych z Ukrainą oraz zróżnicowanych stanowiskach politycznych wobec konfliktu umożliwia pogłębione zrozumienie procesu formowania się narracji, okoliczności sprzyjających eksponowaniu określonych argumentów oraz relacji między tymi narracjami a stanowiskami rządowymi.
Badania wykorzystują strategię metod mieszanych, obejmującą analizę narracyjną mediów i komunikacji politycznej, wywiady pogłębione, grupy fokusowe oraz dwa badania ankietowe na dużą skalę z komponentami eksperymentalnymi.
Dlaczego ten projekt jest ważny
Ostatecznym celem projektu jest zmiana sposobu, w jaki myślimy o ksenofobii oraz o czynnikach kojarzonych z postawami wobec migrantów. Oprócz rezultatów akademickich — takich jak udział w międzynarodowych konferencjach, organizacja seminariów i warsztatów oraz publikacja artykułów recenzowanych i raportów syntetycznych — projekt kładzie silny nacisk na zaangażowanie społeczne jako kluczowy element kontekstu przyjmowania uchodźców. Obejmuje to upowszechnianie wyników badań, oferowanie praktycznych wskazówek i wsparcia oraz wspieranie dialogu z lokalnymi i międzynarodowymi interesariuszami, a także ze społecznościami w krajach objętych badaniem i w całej Europie.
Прийом біженців у Європі: від «кризи» до солідарності
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року, згідно з даними УВКБ ООН 6,9 мільйона людей стали вимушено переміщеними. Багато хто шукав притулку в Центральній та Східній Європі (ЦСЄ), зокрема в Польщі, Чехії, Угорщині та Латвії, а також в інших європейських країнах. На відміну від негативного ставлення до імміграції, що спостерігалися під час кризи біженців та імміграції в Європі у 2015/2016 роках, вражаючими виявились широка підтримка та особливо теплий прийом українців. На сьогодні вже чітко встановлено, що українців приймали значно більш позитивно ніж інші поширені групи біженців у Європі. Водночас значною прогалиною в знаннях залишається пояснення причин такої різниці. Які висновки ми, як дослідники, можемо з цього зробити щодо ставлення до мігрантів загалом?
Багато хто розглядає ці відмінності просто як прояв уподобань людей до мігрантів близького етнічного погодження та християнської релігії, через що вони сприймаються як менш загрозливі.
Основний аргумент WICE полягає в тому, що ця історія значно складніша, і що багато чинників, таких як ідеологічні, історичні та геополітичні аспекти, залишилися недостатньо дослідженими. Наша мета — вийти за межі усталених дебатів про расизм і ксенофобію та, спираючись на унікальні історичні умови, показати розширену та більш складну картину того, як формується ставлення до мігрантів.
На сьогодні відношення до мігрантів часто аналізуються як однорідні та стійкі до змін. Дослідження різноманітності цих настанов — з урахуванням як характеристик власне мігрантів, так і приймаючого населення — може внести більше нюансів у дискусії щодо прийому мігрантів у конкретних контекстах. Очікується, що такий підхід продемонструє, що ставлення до мігрантів має умовний характер та формується під впливом складних міжгрупових відносин на субнаціональному рівні, домінантних наративів групової ідентичності, а також норм і стереотипів, пов’язаних із цими групами.
Як ми досліджуємо ці питання?
Розв’язання цих складних питань потребує міждисциплінарного підходу, а також багатометодного підходу.
У цьому дослідженні використовуються кейс-стаді чотирьох країн — Польщі, Латвії, Угорщини та Італії. Вибір країн із різними історичними зв’язками з Україною та різними політичними позиціями щодо конфлікту дає змогу глибше зрозуміти формування наративів, обставин, за яких певні аргументи виходять на перший план, а також взаємозв’язок між цими наративами та позиціями урядів. Дослідження використовує дизайн змішаних методів, що включає наративний аналіз медіа та політичної комунікації, глибинні інтерв’ю, фокус-групи та два масштабні опитування з експериментальними компонентами.
Чому цей проєкт важливий?
Кінцева мета проєкту — змінити те, як ми мислимо про ксенофобію та чинники, які ми пов’язуємо зі ставленням до мігрантів. Окрім академічних результатів — таких як участь у міжнародних конференціях, організація семінарів і воркшопів, а також публікація рецензованих статей та аналітичних звітів — проєкт надає особливого значення залученню суспільства як важливого елемента контексту прийому. Це передбачає поширення результатів дослідження, надання практичних рекомендацій і підтримки, а також сприяння діалогу з місцевими та міжнародними зацікавленими сторонами, зокрема і з спільнотами в країнах дослідження та по всій Європі.
Приём беженцев в Европе: от “кризиса” к солидарности
После полномасштабного вторжения России в Украину 24 февраля 2022 года, по данным УВКБ ООН, 6,9 миллиона человек были вынуждены покинуть свои дома. Многие из них искали убежище в странах Центральной и Восточной Европы (ЦВЕ), включая Польшу, Чехию, Венгрию и Латвию, а также в других европейских странах. В резком контрасте с негативным отношением к иммиграции, наблюдавшимся во время европейского миграционного и беженского кризиса 2015–2016 годов, широкая общественная поддержка и особенно тёплый приём украинских беженцев оказались примечательными. В настоящее время хорошо известно, что украинцы были приняты значительно более позитивно, чем другие группы беженцев, обычно встречающиеся в Европе. Однако по-прежнему остаётся существенный пробел в знаниях: почему это произошло? И чему мы, как исследователи, можем научиться из этого опыта для понимания отношения к мигрантам в целом?
Многие объясняют эти различия как простое выражение предпочтения мигрантов, воспринимаемых как этнически близкие и принадлежащие к христианской религии, а следовательно — как менее угрожающие. Центральный аргумент проекта WICE заключается в том, что такое объяснение является чрезмерно упрощённым, а множество факторов — идеологических, исторических и геополитических — остаются недостаточно изученными. Наша цель — выйти за рамки устоявшихся дебатов о расизме и ксенофобии и, опираясь на уникальные исторические условия, представить значительно более широкий и сложный анализ того, как формируются установки в отношении мигрантов.
На сегодняшний день отношение к мигрантам часто анализируется как однородное и устойчивое к изменениям. Рассмотрение разнообразия этих установок — с учётом как характеристик самих мигрантов, так и особенностей принимающих обществ — позволяет внести большую аналитическую тонкость в обсуждение практик приёма мигрантов в конкретных контекстах. Такой подход предполагает, что отношение к мигрантам носит условный характер и формируется под воздействием сложных межгрупповых отношений на субнациональном уровне, доминирующих нарративов групповой идентичности, а также норм и стереотипов, связанных с этими группами.
Как мы изучаем эти вопросы
Рассмотрение столь сложных проблем требует как междисциплинарного подхода, так и много-методологической перспективы. В рамках проекта используются исследования случаев четырёх стран — Польши, Латвии, Венгрии и Италии. Выбор государств с различными историческими связями с Украиной и отличающимися политическими позициями по отношению к конфликту позволяет глубже понять процессы формирования нарративов, условия, при которых определённые аргументы выходят на первый план, а также связь между этими нарративами и позициями правительств.
Исследование основано на дизайне смешанных методов, включающем нарративный анализ медиа и политической коммуникации, глубинные интервью, фокус-группы, а также два крупномасштабных опроса с экспериментальными компонентами.
Почему этот проект важен
Конечной целью проекта является переосмысление того, как мы понимаем ксенофобию и факторы, связанные с формированием отношения к мигрантам. Помимо академических результатов — таких как участие в международных конференциях, организация семинаров и воркшопов, а также публикация рецензируемых статей и аналитических отчётов — проект придаёт особое значение вовлечению общества как ключевому элементу контекста приёма мигрантов. Это включает распространение результатов исследований, предоставление практических рекомендаций и поддержки, а также содействие диалогу с местными и международными заинтересованными сторонами и сообществами в странах исследования и по всей Европе.